21 червня 1768 року повстанське військо Максима Залізняка та Івана Ґонти захопило Умань, яку захищало військо київського воєводи Салезія Потоцького. У різні, яка послідувала за цим, загинуло від до 20 тисяч юдеїв, католиків та уніатів. Переможці зібрали в Умані раду, на якій Залізняка проголошено гетьманом і князем смілянським, а Гонту – полковником і князем уманським.”Максим Залізняк, кінець XVIII ст.”
Після того як у лютому 1768 року у відповідь на релігійну реформу короля Станіслава Понятовського на Поділлі виникла Барська конфедерація, збройні загони якої почали чинити розправи на уніатським і православним населенням, на Черкащині почалось стихійне повстання козацьких і селянських низів на чолі із колишнім запорожцем Максимом Залізняком. За кілька тижнів гайдамаки, як самоназивалися повсталі, захопили Жаботин, Смілу, Богуслав, Канів, Черкаси, Корсунь, Лебедин, Лисянку, Звенигородку, розправляючись з місцевим польським та єврейським населенням.
3 червня на бік повсталих перейшов уманський сотник Іван Гонта, який очолював висланий проти гайдамаків загін козаків, і 20 червня об’єднані війська Залізняка і Гонти оточили добре укріплену Умань, що належала київському воєводі Францішеку Потоцькому. Незважаючи на чисельні польські війська, що захищали місто, і наявну артилерію, вже наступного дня в обложених не вистачало припасів для стрільби і забракло води. Губернатор Умані Рафал Младанович прийняв рішення капітулювати і 21 червня 1768 року Умань була захоплена гайдамаками. У різні, яка послідувала за цим, загинуло від 10 до 20 тисяч юдеїв, католиків та уніатів.
Переможці зібрали в Умані раду, на якій Залізняка було проголошено гетьманом і князем смілянським, а Гонту – полковником і князем уманським. На цей момент у Київському та Брацлавському воєводствах діяло близько 30 загонів гайдамаків і під загрозою поширення повстання на Лівобережну Україну в кінці червня 1768 року Росія, яка раніше розглядала Коліївщину як спосіб протидіяти Барській конфедерації, вирішила надати Речі Посполитій воєнну допомогу.
No Comments