Тікати з України предкам Маім довелося внаслідок погромів та нацистської окупації.
За її словами, відвідини України були для неї чимсь «дивним і прекрасним». Дух України здався їй неймовірною сумішшю «старого світу» та сучасності.
«Чоловіки напрочуд чемні та шанобливі по відношенню до жінок, без вдавання з себе мачо. В Києві є скромність та відчуття «маленького містечка», хоча це велике місто. Офіціанти прямолінійні та трохи командують, але це дуже мило… Київ геть не претензійний і не примхуватий; це добре обжите місто і, безперечно, урбаністичне, – вважає Маім. – Обабіч кожної вулиці в центрі міста висаджені дерева, є парки та статуї повсюди, і так багато відтінків червоного і зеленого, і жовтого, і блакитного на будинках, що височіють над скромними та розумними мешканцями, людьми, котрі досі оговтуються від тягаря та утисків комунізму – людей, які мають страшенну гордість, віру та любов до того, чого бажаємо ми всі: стабільності, щастя та успіху».
Погляд на повернення до України у Маім – у тому числі й науковий. На її думку, побувавши на батьківщині предків, вона «привезла з собою» своїх дідусів і бабусь, адже вона сама «створена з їхніх ДНК».
За словами пані Бялік, наступний її візит до України буде довшим. Зокрема, хоче побувати у Львові, Одесі та Умані.
Джерело: Прочерк
No Comments