Пасічники Уманщини згуртувалися в спілку

Опубліковано: 08.07.2017

Пасічники Уманщини згуртувалися в спілку

Що пасічникам часто нелегко ведеться зі своїм крилатим хазяйством, уманчанин Василь Іванович Темченко знав не з чуток. На посадах заступника голови Уманської райдержадміністрації і начальника управління агропромислового розвитку РДА доводилося частенько вислуховувати різні скарги і заяви від бджолярів. Допомагав як міг і чим міг. А оскільки він був і залишається відомою людиною на Уманщині, то звернень і прохань різного штибу доводилося чути від пасічницького загалу й пізніше, коли не обіймав високих посад. Ці проблеми (як і саме пасічництво) не були для нього відкриттям Америки, а були добре відомі ще з ранніх часів. Бо й діди Василеві займались пасічництвом (одного з них — Якова Добровольського — в колективізацію розкуркулили за пасіку). І він сам після школи й після інституту знаходив час, щоб доглядати невелику домашню пасіку. Вже пізніше чиновницькі клопоти відсунули бджіл на другий план. Але коли кілька років тому постало питання — а чим зайнятись на вже не так і далекій пенсії, Василь Іванович твердо вирішив всерйоз взятись за цю давню галузь. Знаючи, що він займається бджільництвом, люди з округи все частіше стали звертатись до нього за порадою, за консультацією.

 

Якось узимку нинішнього року житель Умані, приватний підприємець Віктор Миколайович Вовк, який також займається пасічництвом, звернувся до Темченка:

— А чому б нам, Василю Івановичу, не згуртуватись у товариство чи спілку? Невже не знайдуться люди, які також займаються любительським пасічникуванням та й приєднаються до нас? Та й кому як не вам взятись та й очолити цю організацію?

Спілку зареєстрували за місяць

Ідею Віктора Вовка підтримав ще один Темченків знайомий пасічник, працівник Уманських енергомереж В’ячеслав Олександрович Голуб. Тож вони й стали фундаторами (чи то пак — засновниками) громадської організації, яку вирішили назвати «Спілкою пасічників Уманщини». Гуртували навколо себе знайомих, хто, як і вони, має любов до цієї справи. Тож на установчі збори 24 березня цього року зібралося 50 осіб пасічницького люду. Там тоді й обрали раду громадської організації «Спілка пасічників Уманщини» з семи осіб. Усі були одностайні в тому, щоб очолив спілку організатор всієї справи Василь Темченко. Збори затвердили статут цієї громадської неприбуткової організації. Реєстрація її не затяглася на довгі місяці чи квартали, вже через місяць «Спілка пасічників Уманщини» була зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб. Звичайно, неабияку роль тут зіграла особистість голови спілки Василя Темченка, людини на Уманщині відомої і доволі добре обізнаної з усіма чиновницькими й юридичними моментами процесу реєстрації.

— Основною метою спілки є добровільне об’єднання фізичних осіб для сприяння ефективному формуванню та розвитку галузі бджільництва, захисту законних прав пасічників, захисту довкілля, забезпечення його збереження та відновлення, — говорить Василь Темченко. — Членство фіксоване, двох категорій — дійсне та асоційоване. Ділова співпраця у нас із головним спеціалістом райуправління держпродспоживслужби Наталею Кочубій.

Тягнуться пасічники й інших районів

Спілку не випадково було названо не районною чи міською, а в ширшому понятті — Уманщини. Бо вже на перших порах до неї потяглися пасічники з ближньої округи. Нині в «СпУ» є бджолярі як з Умані та Уманського району, так і з сусудніх Христинівського, Маньківського та Тальнівського районів Черкащини, є і з Бершадського району Вінничини, з Кіровоградщини. Бо виявилося, що в «СпУ» об’єдналися люди, які знаються на тонкощах справи, займаються не лише виробництвом меду.

— Хтось виводить матки, хтось формує пакети, хтось пропагує апітерапію, хтось заготовляє пилок, прополіс, є й такі, що цікавляться виробництвом маточного молочка, — розповідає Василь Іванович. — Спілка відкрита для вступу нових членів, кому небайдужа доля бджільництва.

Уманський мед знають і в Європі

Умань — на гомінкому перехресті чотирьох автомобільних напрямків майже посеред України — із Сходу, із Заходу, з Півночі та з Півдня. Відтак і за уманським медом при­їжджають оптовики з цих країв. А ще знають мед Уманщини і в Європі, де особливо цінять соняшниковий його різновид. Цікавляться ним і жителі Ізраїлю, і потроху й хасиди з усього світу, які здійснюють паломництво на могилу Цадика Нахмана. Тож контактів для реалізації не бракує, потрібна лише їх координація, розумне поєднання інтересів виробника та споживача. Але це — у майбутньому. Зараз Василь Темченко і його однодумці більш заклопотані пошуком взаємопорозуміння з керівниками господарств, які засівають лани Уманщини. Адже далеко не всі з них знають те, що завдяки бджолам та запиленню ними садів, технічних і круп’яних культур врожайність останніх зростає на 40-50 відсотків! І це без додаткових добрив, затрат засобів захисту рослин, пального.

— Завдання спілки у тому, щоб донести до людей, до спеціалістів господарств, щоб усі розуміли, що бджола — помічник хлібороба, що її треба берегти, а пасічникам — сприяти, — поділився думкою член спілки, головний агроном АФ «Оксанина» Сергій Миколайович Гутник. Він також пасічник і знає те, про що говорить, із власного досвіду.

 

Джерело: Черкаський край

No Comments

    Leave a Reply

    Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте, как обрабатываются ваши данные комментариев.