Політика Суспільство Суспільство Умань

Уманську публічну залу продають за 1,5 мільйони

кінотеатр черняховського умань

У 1830 році на кошти Графа Олександра Потоцького силами кріпаків розпочали будівництво великого цегляного будинку на кам’яному підмурку.

У 1832 році будівництво завершили і відкрили «владельческий концертний зал». Пізніше його почали називати «публичная зала для благородных собраний». В цьому місці інколи влаштовували концерти, а здебільшого – бенкети (бали міської знаті, поміщиків і чиновників). Тут також відбувалися перші на території  сучасної Черкаської області театральні вистави.

У червні 1843 року в Умань заїхав подивитися на відому «Софіївку» корифей російської сцени М.С Щепкін. Він був присутнім на спектаклі однієї з гастрольних труп. Вся трупа відрекомендувалася Михайлу Семеновичу, артисти щиро дякували йому за відвідини їхнього спектаклю. Щепкін високо оцінював гру провідних акторів і запропонував на пам’ять про зустріч зіграти спільно одну п’єсу. Нею виявилася «Мирандоліна» К. Гольдоні. Чи потрібно говорити , що під час спектаклю зал був переповнений і половина присутніх його дивилась стоячи.

У 1866 році «публичну залу» було перебудовано на військовий манеж для виїжджування коней кавалерійського полку, що квартирувався в Умані. Під час російсько-турецької війни, у 1877-1878 роках, манеж було тимчасово використано як приміщення для утримання полонених турків. Коли війна закінчилась, манеж перетворили частково на військовий цейхгауз, а частково – на гауптвахту-карцер 44-го резервного піхотного кадрового батальйону.

У 1894 році з ініціативи великого князя Олександра Михайловича, що мешкав тоді в Умані, манеж перебудували на церкву – Військовий Собор «во имя святого благовирного князя Александра Невского и святой преподобной Ксении». 35 років весело і привітно гули великі дзвони військового собору, запрошуючи парафіян на церковну службу.

У 1914-1917 роках після проведення молебнів в Соборі відправлялися на фронти Першої Світової війни військові Уманського гарнізону .

У 1921 році Військовий Собор став на деякий час кафедральним  Собором української автокефальної православної церкви.В одну із субот 1922 року вперше і востанє пролунав чарівний голос 22-річної Оксани Петрусенко в церковному хорі Собору, яка зайшла поцікавитись його  співом. Голос Оксани затьмарив своєю чистотою всі голоси хору – вони поблякли перед красою її дзвінкого, сріблястого як струмок, безмежного голосу.

Проте недовго проводили богослужіння в храмі. Навесні 1929 року більшовики розгорнули кампанію щодо закриття культових споруд. Створений на місці святої будівлі кінотеатр був блідою подобою колись великої споруди. У травні 1932 року в держкінотеатрі № 14 були продемонстровані перші кінофільми.

В роки німецької окупації кінотеатр продовжував працювати, але входити на перегляд кінофільмів дозволяли тільки німцям і їхнім приспішникам.


Про будівлю кінотеатру згадується в бойовому донесенні 3-го танкового корпусу, який визволяв місто від німецьких окупантів. Сюди 9 березня 1944 року, коли ще місто було в руках німців, прорвалася танкова рота старшого лейтенанта В.І. Мельникова і зайняла позицію вздовж вулиці до краєзнавчого музею. Таким чином, окупантам був перерізаний шлях відступу до залізничного вокзалу. Незважаючи на запеклі атаки з боку ворога, гвардійці утримували свої позиції до 10 березня 1944 року – дня звільнення міста від окупантів.

З 1952 по 1957 роки йшла перебудова і реконструкція кінотеатру. Більше півмільйона карбованців вклала держава в його реконструкцію. Будинок став однією із найкрасивіших споруд міста. Він і тепер привертає  увагу городян своєю архітектурою. Перед  центральним входом з’явилося 6 колон, а вгорі на фронтоні барельєф із зображенням І. Д. Черняховського і напис «Кінотеатр ім. Черняховського».

30 червня 1957 року капітально реконструйована будівля кінотеатру гостинно відчинила свої двері перед  глядачами, які отримали можливість переглядати нові фільми у чудовому оздобленому залі, розрахованому на 550 місць. О 16-й годині на першому сеансі було продемонстровано новий фільм « Он вас любил».

25 жовтня 1960 року з ініціативи обласного управляння кінофікації в Умань прибула група спеціалістів, які зайнялися частковою реконструкцією кінотеатру. 6 листопада 1960 року відбувся перший показ широкоекранного фільму за романом О. Толстого «Ходіння по муках».

У 1998 році в кінотеатрі відбувся останній сеанс. Зараз будівля стоїть без догляду і потрохи руйнується.

На сьогодні вона виставлена на продаж за ціною 1.499.000 у.о

Старший науковий співробітник

Уманського краєзнавчого музею

відділу історії та природи

Владислав Давидюк

No Comments

    Leave a Reply

    Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.