Тальнівський електрик займається вишивкою бісером

Опубліковано: 14.01.2020

46-річний Ігор Орел, електрик із Тального, серйозно займається вишивкою бісером уже 6 років.

Тальнівський електрик займається вишивкою бісером

За цей час вишив 7 ікон, вишиванку коханій дружині Тетяні, двом дітям: синові Максимові та доньці Крістіні, любимій тещі Марії Андріївні, братові, племіннику, друзям, подарувавши частинку свого тепла й любові.

  • Взагалі все почалося з вишивання гладдю. Коли ми одружилися, теща з дружиною вишивали серветки (вони у нас у серванті є, накрохмалені). А дитина увесь час просила: «Вишийте й мені!». То я найшов малюнки, нитки були, та й вишивав доньці зайчиків, вовчиків, сонечко, місяць. А тоді десь років 6 тому тещі на подарунок до дня народження принесли заготовку для вишивки бісером ікони Святого Миколая-Чудотворця, – розповідає Ігор. – Після святкової вечері, поки всі за столом балакають собі, думаю: піду спробую, що ж воно таке. Сів я і не зогледівся, як два рядочки пройшов. На другий день дивлюся, ще хтось вишивав. Але не так рівно. Кажу тещі: «Андріївна, давайте я дошию, не чіпайте». Вона не заперечувала.

Коли закінчив Миколая, відчув, що чогось не вистачає, тягне вишивати. Взявся за ікони Ісуса Христа, Діви Марії, згодом вишив бісером святого Ігоря та святу Тетяну. Всі ці освячені в церкві ікони прикрашають оселю родини Орлів. Так само, як і герб України, що почепили над дверима. «Спочатку виставив був на продаж, бо гарний герб вийшов, у калині, а потім – передумав. Таке не продається», – каже Орел.

Потім дійшли руки до вишиванок. Спочатку вишив собі, потім дружині, синові й доньці, тещі, згодом братові, племінникові, друзям. Чоловіча сорочка – це, зазвичай, геометричні узори, а от жіночі – це різноманіття квіткових мотивів. Її і вишивати складніше, ніж чоловічу.

  • Десь приблизно 2 місяці мені треба, щоб вишити жіночу сорочку. Від 51 до 65 тисяч бісеринок іде на одну. Бісер купую лише чеський і самі схеми беру лише на перевірених сайтах. У кожному замовленні скомплектовано по 7-8 відтінків лише одного кольору. Та я спрощую до 4 відтінків максимум, – ділиться тонкощами ремесла. – Спочатку було важко, бо рука була не набита. А коли ти увійшов у смак, рука вже автоматично бере потрібний колір з органайзера. Якщо помилився і не ту бісеринку взяв, то роздавлюю її, і вставляю іншу. Раніше ікони я шив лише в одну сторону. Закінчував стіжок, зав’язував і знову починав. Тепер я зрозумів і йду в обидві сторони, нитку не розриваючи. Шию, поки не закінчиться нитка. За один захід беру біля 300 бусинок. Нитка виходить до 2 метрів. Десь на годину роботи. Я шию 2-3 нитки в день.

Компанію чоловікові складає дружина Тетяна. Діти уже повиростали, вилетіли з батьківського дому. Живе подружжя з батьками Тетяни. Тож після роботи, щоб скоротати довгі зимові вечори, мають час для власних хобі. Ігор вишиває бісером, а Тетяна розмальовує картини. «Зараз не малює, бо я не шию. Ми один без одного не можемо,» – каже Ігор, презентуючи власні роботи.

Колеги по роботі, а працює Ігор електриком у Тальнівському РЕМі, знають про його не зовсім чоловіче захоплення і кажуть: «Це ж яку нервову систему треба мати, щоб 2-3 години щодня вишивати? Краще ходімо у футбол грати!» Футбол – це ще одне хобі чоловіка.

Свої роботи Ігор вишиває не на продаж, а для душі.

  • Поки зір дозволяє, буду вишивати, – стверджує Ігор. Мені це приносить радість і велике задоволення. Зробивши кілька стіжків, уже не можу зупинитися, поки не побачу результат своєї праці.

Джерело: Уманський МП

No Comments

    Leave a Reply

    Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.