Рибний мільярдер з Лисянки

Рибний мільярдер з Лисянки

Виповнюється 20 років роботи інкубаційного цеху, який був запущений у 2000 році на нижньому б’єфі Лисянського водосховища. Ним незмінно всі ці роки опікується рибовод з 52-річним стажем Іван Чернишук (на знімку). За цей період ним і його підлеглими було вирощено більше 1 мільярда личинок коропа, травоїдних риб, сома, щуки та судака, якими було зариблено сотні водних об’єктів у 16 областях України. На цьому рибному господарстві відбувалися неодноразові наукові наради з обміну досвідом роботи рибцехів України. Десятки студентів Білоцерківського університету проходили виробничу практику, а діти лисянських шкіл вивчали біологічний розвиток риб від ікри до личинки.

–У 2000 році я взяв в оренду кілька ставків, – розповідає Іван Іванович. – Вони зарослі такі були, ті ставочки. У тому ж році побудував інкубаційний цех. І так потихеньку, крок за кроком, створили повносистемне рибне господарство. Це означає, що вирощуємо від ікринки до маленької рибинки  –  у нас є інкубаційні цехи, малькові ставки, товарна риба, маточні ставки. Проводимо інкубацію і заводським, і природним методом. Рік на рік не схожий, але в середньому маємо 80 тонн риби, десь приблизно 50-60 тонн товарного малька. Вирощуємо також товарну рибу – карася, коропа, товстолоба, білого амура, щуку, судака, сома, ляща.

У рибництві найважчі періоди, зізнається, весна і осінь. Це як посівна і збирання врожаю. «Врожайний» період починається у вересні і закінчується у середині листопада. «У вересні зариблюємо Дніпро. Потім садимо цьогорічну молодь на зимівлю у ставки, а тоді  –  приступаємо до товарної риби. У літній період  пізно лягаємо і рано встаємо. У зимовий  трохи відпочиваємо. Весною особливо багато роботи. Кожного дня раненько встаєш і їдеш на ставки, а вони розкидані по всьому району.

Івану Чернишуку найбільше подобається в рибництві процес інкубації, бо каже, якщо нічого не посієш, то нічого не будеш мати. Він щорічно інкубує близько 400 самок коропа, серед них є улюблені. Називає їх виключно жіночими іменами.

–Ми знаходимось на річці Гнилий Тікич. Це  – найпотужніша річка України і колишнього Радянського Союзу. Так Штепсель і Тарапунька казали. Чому? Тому що на ній було вісім гідроелектростанцій. У нас є безцінне багатство – вода, і самим Богом велено, щоб ми мали рибу на всі смаки, – резюмує Іван Іванович.

Джерело: Вісті Черкащини

No Comments

    Leave a Reply

    Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.