Жительку Винограду Олену Іванівну Демерзу Бог змалку обдарував талантом вишивати. Улюбленим заняттям вона займається більше 60 років, причому без окулярів. Воно стало сенсом її життя. Вишиті роботи сільської майстрині по праву можна назвати шедеврами.
Коли заходиш в її хату, скрізь око милують вишиті подушки, серветки, рушники. На стінах переливаються різнокольорові картини, ікони. Відразу видно, що в хаті живе майстриня. Нитка за ниткою, акуратно покладені хрестиком, оживають на білосніжному полотні то жовтогарячими соняхами, то ніжними пелюстками троянд, то мальовничими пейзажами в різні пори року.
82-літня майстриня розповідає, що вишивання для неї, як бальзам на душу: «Коли важко на душі, сум лежить на серці, беру в руки полотно, голку з ниткою і сную на полотні хрестики. Тоді заспокоююсь, тягар вмить злітає з плечей, враз піднімається настрій».
Вишивати, зізнається жінка, не припиняла ніколи, навіть коли в молодості працювала на фермі і вже о п’ятій ранку була на роботі, а потім допізна займалася домашніми справами. Знаходила якусь часину для улюбленого заняття.
Олена Іванівна не лише вишиває, а й в’яже, вибиває килими. Найбільше гостей, які приходять до неї, вражає величезний килим на стіні. Щоб вийшла така картина, потрібно, крім часу та терпіння, ще й мати неабиякий художній смак. Спочатку на тканині малюється узор, потім підбираються кольори, а вже потім майстриня береться до роботи.
Чимало своїх робіт Олена Іванівна подарувала рідним, друзям, знайомим. Є вони навіть за кордоном, зокрема в Словачинні, де проживає її донька. Односельці дивуються, де в жінки береться стільки енергії і терпіння, адже ця робота вимагає багато часу і копіткої праці. А вона, завершуючи чергову вишивку, вже думає про наступну. «Побачила гарний узор, мабуть візьмуся, поки картоплю садити…»
Джерело: Вісті Черкащини
No Comments