Художниця з Тальнівщини розписує петриківкою навіть за допомогою паперу

Опубліковано: 15.11.2021
Художниця з Тальнівщини розписує петриківкою навіть за допомогою паперу

–Для мене петриківка – це тепло, сонце, це дитинство. Як казав Андрій Пікуш, майстер цього розпису, тільки вільна людина може творити, розвиватися в петриківці, – з неабияким захопленням розповідає про свій улюблений вид художньо-прикладного мистецтва корінна жителька Глибочка, що на Черкащині, Валентина Дробина. Малювати вона любила з дитинства. У родині шила й малювала бабуся жінки, мав хист до малювання і батько. Дівчинкою вона більше часу проводила з татком у гаражі біля домашнього авто. Цікавилася, як влаштовані механізми. Батько розповідав їй геть усе про автомобільне начиння, не втомлюючись переповідати, бувало, й по кілька разів. Чи не тому Валентина облюбувала фізику та креслення – в школі їй подобалися саме ці предмети. Однак після школи вона, як і мама, яка була бухгалтером, стала студенткою Тальнівського будівельно-економічного коледжу, здобуваючи там знання саме за цим фахом. Вже пізніше, разом зі своїм майбутнім чоловіком Віталієм, вступили (а це був перший набір) до Уманського педагогічного університету ім. П. Тичини, стали вчителями фізико-математичних дисциплін. Зараз подружжя працює у Глибочківській школі: він – директором, вона – вчителем.

Художниця з Тальнівщини розписує петриківкою навіть за допомогою паперу
Художниця з Тальнівщини розписує петриківкою навіть за допомогою паперу


Та що б там не було, у серці жінки завжди живе любов до творчості. Вона з теплом пригадує, як вперше побувала на майоліковому заводі у Тальному (він працював тут до перебудови): «Що найбільше вразило – це майстерня, де сидять жінки і розфарбовують глиняний посуд, – розповідає Дробина. Їй, тоді ще школярці, здавалося, що ці жінки схожі до ангелів, які можуть творити. Тоді подумалось, що хоче бути такою ж, як і вони: «Потім майолікового заводу не стало. І коли я заявила батькам, ким хочу бути, вони сказали: «А де ти маєш працювати?». Та й навчання – найближча художня школа була в Умані», – каже.

Художниця з Тальнівщини розписує петриківкою навіть за допомогою паперу


Нині жінка, щойно знайдеться вільна хвилина, бере пензлик до рук, з-під якого з’являються теплі барвисті мазки петриківки. Час за роботою пролітає непомітно. Валентина Володимирівна у своїх роботах поєднує кілька технік: і китайський розпис, і «тагілку», пробувала свої сили і в жостовському, і в косівському розписах. Вдома розмалювала стіни старенької хати (на родинному обійсті), яка нині виконує роль гаража: на осонні зобразила когута, який символізує рід. Багато робіт жінка дарує друзям та рідним. Каже, що вдома залишаються ті роботи, з якими нелегко розлучатися. До речі, як розповідає самобутня художниця, до душі їй також працювати з соломкою, творити у техніці квіллінг (навіть тут Дробина використовує техніку петриківського розпису, єдине, що замість фарб і пензля – паперові смужечки, скручені за допомогою зубочистки).
Цікаво, що про захоплення Валентини Володимирівни петриківкою та про те, що вона мріє побувати у Петриківці та на майстер-класі Андрія Пікуша, знають її рідні, друзі, колеги та знайомі, тож за нагоди привозять звідти їй сувеніри.

Художниця з Тальнівщини розписує петриківкою навіть за допомогою паперу
Художниця з Тальнівщини розписує петриківкою навіть за допомогою паперу

Джерело: Вісті Черкащини

No Comments

    Leave a Reply

    Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте, как обрабатываются ваши данные комментариев.